Отдых → Графіті: мистецтво чи мазня на парканах?

У сучасному місті дуже часто на очі трапляються розписані різними способами та в різних стилях бетонні перегородки, стіни будинків та занедбаних підприємств, вагони метро та інші поверхні. Одні з цих зразків анонімної творчості виглядають убого і безглуздо, у вигляді невміло виведених написів. Інші є справжніми мальовничими полотнами, на які приємно глянути. Подібність між ними одна – це аерозольна фарба для графіті. Просто рівень виконання різний, і залежить від ступеня майстерності художника.

Хтось вважає графіті окремим видом мистецтва, інші – особливим напрямком вандалізму. Суперечки не змовкають і сьогодні. У перекладі з італійської слово означає «подряпаний».

У наші дні крім фарби з балончиків графітчики в роботі використовують такі засоби та інструменти:

• маркери; 
• валики та пензлі; 
• наклейки; 
• трафарети; 
• магнітні світлодіоди.

Історія явища

Відлік історії графіті прийнято починати з того часу, коли археологи вперше виявили стародавні настінні написи в східних країнах, в Італії та Греції. До них відносять і малюнки, що з'явилися за багато тисячоліть до нашої ери. Йдеться про наскельні зображення, авторство яких приписується представникам первіснообщинного ладу. Тоді для творчості використовувалися природні пігменти та гострі інструменти, зроблені з кісток тварин чи осколків каміння.

Перший прототип сучасного графіті знайдено у турецькому місті Ефесі, яке колись належало Стародавній Греції. Цим текстом стала реклама послуг дівчат легкої поведінки. Малюнком був відбиток долоні у формі серця і цифра, якою, швидше за все, позначалася вартість відповідної послуги.

Стародавні римляни теж із гумором підходили до настінних малюнків, роблячи карикатури із зображеннями людей при владі. У Помпеях знайшлися графіті із зображенням виверження Везувію, із записами магічних заклинань, політичних гасел. У Єгипті на території комплексу Гіза було знайдено численні написи та малюнки. Стародавні майя залишили у своїх святилищах чимало зображень, що чудово збереглися.

У східних слов'ян ця культура також мала місце. Є серед написів і молитовні послання, і жартівливі послання, і народні заклинання. В епоху Ренесансу художники Мікеланджело та Рафаель дозволяли собі потішитися графіті.

Лорд Байрон вважав за потрібне сфотографувати в грецькому храмі Посейдона свої відбитки.

Численні написи на стінах німецького рейхстагу, залишені радянськими солдатами, також цілком впевнено можна зарахувати до мистецтва графіті.

Витоки сучасного графіті

Звідки пішла традиція настінних розмальовок:

1. Вперше нинішній вид образотворчого настінного мистецтва можна було побачити ще в період двадцятих років у нью-йоркському метрополітені. 
2. Пізніше, в роки Другої світової, на стінах будинків англомовних країн стали з'являтися написи Kilroy was here («Кілрой був тут»), що ще супроводжувалися забавним малюнком у вигляді довгоносого персонажа (хто такий Кілрой, сперечаються досі). Малюнок набув статусу культового і використовувався художниками графіті тривалий час. 
3. У столиці Франції наприкінці неспокійних шістдесятих набула популярності настінна фраза L'ennui est contre-révolutionnaire, що в перекладі мовила: «Нудьга контрреволюційна».
4. А бразильське місто Сан-Паулу взагалі вважається Меккою райтерів-творців, куди з деяких пір з'їжджаються майстри художньої творчості буквально з усього світу. 

Як ставитися до цього явища, кожен вирішує собі сам, але те, що уявити нинішнє міське життя без графіті неможливо, ніхто заперечувати не буде.